Розвиток особистості педагога нерозривно пов’язаний з його прагненням до самостійного поповнення своїх знань. Тому самоосвіта педагога є найважливішою індивідуальною формою методичної роботи.
     Самоосвіта – це самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і об’єктивних потреб дошкільного закладу, із різних джерел – додатково до тих, що здобуті в базових навчальних закладах. Самоосвіту можна визначити як систему і процес надбання необхідних знань, умінь і навичок шляхом самостійних занять на робочому місці, чи поза ним. Як процес оволодіння знаннями вона тісно пов’язана з самовихованням і вважається його складовою частиною.

     В процесі самовиховання у педагога розвивається вміння самостійно організовувати свою діяльність по придбанню нових знань.
     Чому педагогу необхідно постійно працювати над собою, поповнювати і розширювати свої знання? Тому, що педагогіка, як і всі науки, не стоїть на місці, а безперервно розвивається і удосконалюється. Об’єм наукових знань з кожним роком збільшується. Вчені стверджують, що знання, якими розпоряджується людство, подвоюються кожні десять років. Це зобов’язує кожного педагога незалежно від отриманої освіти займатися самоосвітою.
     Корній Чуковський писав: «Тільки ті знання міцні і цінні, які ви здобули самі, спонукані власною пристрастю. Усяке знання повинно бути відкриттям, яке ви зробили самі».
     Форми самоосвіти різноманітні- це і  робота в бібліотеках із книгами, періодичними виданнями, монографіями, каталогами, участь в роботі тренінгів, конференцій, науково-практичних семінарів, вивчення та творче застосування досягнень передового педагогічного досвіду, ведення власної картотеки з обраної проблеми.

     У процесі самоосвіти педагог має подбати про зв’язок змісту індивідуального плану з проблемою, над якою працює педагогічний колектив, удосконалення знань та умінь, необхідних для успішної педагогічної діяльності, підвищення власної педагогічної майстерності, ефективність самоосвіти залежатиме від того наскільки педагог буде послідовним у своїх стараннях. Важливим є постійне ускладнення змісту і форм роботи над собою, забезпеченні конкретних її результатів.