Сорочку мати сину вишивала
І душу, й серце в вишивку вкладала.
Як пам’яті народної відлунки,
На полотні з’являлись візерунки.
І кожен хрестик - то життєві миті
Мережила по білому блакиттю.

Лягала ниточка до ниточки мрійливо -
- Дитині б долю вишити щасливу,
Щоб оберегом стала для синочка
Руками неньки вишита сорочка.