В нашому дошкільному закладі відбулося  свято – закосичення.

Це традиційне  свято, яке  сягає корінням у глибину віків, але є справді українським.

У наших предків існувало повір’я, що коли в родині народжувалася донечка, її не можна було стригти. Мовляв, саме у довгому волоссі – запорука здоров’я та сили.

Бігали дівчатка з розпущеними косами, тішили батьків, росли… А коли до 6 чи 7-річного віку доростали, наставав час для закосичення.

Мати благословила доньчину косу, вплітала у неї яскраву стрічку. Тепер дівчинка вважалася помічницею.

 Тож аби дійство було багатим не тільки на кольори (всі ж були у вишиванках), а й на емоції, малята із групи «Калинка»  вивчили чимало українських пісень та таночків.

Дівчата охоче просили до танцю хлопців, а ті у відповідь вітали дівчаток із святом, доводили, що дівоча краса – то справжня коса. .

А наостанок неньки благословили своїх красунечок і в розплетені коси вплели червоні, мов мак, та жовто-блакитні  стрічки…

Носити їх тепер дівчатам і квітнути.