Обухів- Земля, що нам Богом дана

Одним із головних завдань виховання підростаючого покоління - це надання дітям соціального досвіду, зробити їхнім набутком духовні надбання українського народу, виховати високу культуру відносин спілкування, сформувати, незалежно від національної незалежності риси громадянина Української Держави, розвиненої духовності, моральності, трудової, художньо естетичної культури.

І от саме з такої позиції підходимо до проблем виховання у нашому дошкільному навчальному закладі, що на Обухівщині.

Особливу роль, наш педагогічний колектив відводить ознайомленню малечі з життям і діяльністю видатних земляків, а також історично - мистецькою спадщиною, рідної з малечку дітям землі. Як наприклад, пояснити дітям такі непрості їхньому розумінню повідомлення про Державу, національну символіку - Державний Герб, Прапор, Гімн ?

Тож розпочнемо цю роботу, ознайомлюючи дітей з рідним краєм розповідаємо дошкільнятам про унікальність Обухівського шитого рушника, пояснюючи його символіку , тому доступну дитячому розумінню, переходимо до Державних символік міста Герба та прапора, на яких зображено символіку Обухівського рушника.

Розповідаємо дітям , що земля на якій вони народились і живуть разом із своїми батьками, древній козацький край - Обухівщина - знаменита талановитими земляками поетами, художниками, письменниками, народними майстрами.

І серед них найяскравіший талант Андрія Самойловича Малишка, поета, пісняра. Його пісні співає вся Україна і всі українці у найвіддаленіших куточках землі. А пісня “Про рушник” (знову повертаємось до рушника ) стала народною. Бо все про , що розповідає в ній Андрій Малишко, гріє душу, дороге кожній людині. Мама - найдорожча людина, а дитинство найкращі спогади. Людина починається з дитинства, яким воно буде, що візьме в далеку дорогу з собою дитина, таким буде її доросле життя. Про все це співається в пісні. Мама Малишка - Ївга Остапівна, проста жінка, зуміла своє тихою чутливою піснею, мудрим словом, лагідною посмішкою закласти в майбутньому поетові гострі відчуття прекрасного: навколишньої природи, народної пісні. І Андрій Малишко протягом всієї своє творчості звертався до мами, подумки, носив вишитий нею рушник. Ті, хто знав Малишка , розповідали, що він дуже любив носити вишиті сорочки, в них він найкраще себе почував, вони зігрівали поета, надихали на поетичне слово .

Ось про все це - маму, вишитий на щастя, на долю рушник, про горе і радість, про розлуку і рідну домівку, про любов до батьківського краю і співається в пісні. Тому - то ця пісня полюбилися по всій Україні та за її межами , де живуть українці. “Пісня про рушник” - як символ нашої України. Саме так прагнемо навчити малюків осягнути вічні духовні цінності, через поезію, мистецтво талановитих земляків, що прославили наш Обухівський край на цілий світ. Намагаємося доносити до дитячих сердець красу рідної української мови, її колоритність та неповторність , вивчаючи твори поетів - земляків, виховуючи високі моральні почуття гордості та любові до рідного краю.

Ми розширюємо діапазон знань наших дошкільнят про відомих творчих людей рідного краю.

“ Найважливішою складовою громадянської освіти є моральність особистості. Вона включає гуманістичні риси, що являють собою єдність національних і загальнолюдських цінностей : доброту, увагу, чуйність , милосердя, толерантність, совість, чесність, повагу, працелюбність, правдивість, терпимість до людей, повагу і любов до своїх батьків , роду - зазначено в концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української Держави “. Ця ідея є провідною для нашого педагогічного колективу. Найближчі можливості для естетичного виховання малюків дає використання творчої спадщини художниці - землячки Параски.

Заняття з дітьми допомагають краще ознайомити їх з національним мистецтвом, дають їм радість від прилучення до прекрасного , спонукають до творчої діяльності. Тож час від часу організовуємо в дитячому садку виставки юних художників.

Вважаємо , що наша робота з дітьми по ознайомленню їх з історично - мистецькою спадщиною рідної Обухівщини в 

подальшому стане добрим підґрунтям для плідної роботи шкільного вчителя. Адже всі ми чия доля пов’язана з вихованням і навчанням підростаючого покоління, несемо відповідальність за збереження культурного надбання нашого краю, і передачу його нашим дітям та внукам.