самост       1. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Тяга до самостійності закладена в кожній людині генетично. Батьки, обмежуючи її безкінечними «не можна» самі ж притупляють бажання діяти самостійно. Спочатку мама не дозволяє лізти на гірку чи гойдалку «Не можна, не лізь, бо впадеш», а потім дивується чому він не може пограти на майданчику сам?! Але всі ми хвилюємось про наших дітей. Що ж робити? Намагатися пропонувати способи, які категорично не забороняють робити дитині ті чи інші речі, наприклад, «на гірку можна, але зі мною поки ти не навчишся», «вазон з квітами чіпати можна, але легенько, не рвати», «пісок кидати можна, але так, щоб ні в кого і не влучив»

 

 Пропонуємо прийоми, які зміцнюють прихильність між братами і сестрами:

 

 •   Давати дітям можливість піклуватися один про одного (не змушувати, а підтримувати ініціативу). Наприклад, якщо одна дитина образила іншу, можна дати певний час, щоб вона спробувала її втішити, а не поспішати самостійно заспокоювати. Кривдник при цьому зрозуміє, що в його силах не тільки зіпсувати атмосферу, але й налагодити її теж.

          •   Підказувати дітям, як вони можуть один одному допомогти, робити щось разом.

           •   Не давати (часу, солодощів і т.д.) однаково, а кожному по потребі.•   Не говорити, що ви любите всіх однаково, а підкреслювати індивідуальність і важливість кожної дитини окремо.

Вплив інформаційного простору на особистість дитини
Відомо, що провідні особистісні риси формуються протягом перших п’яти років. Микола Амосов в своїх педагогічних роздумах «Здоров’я і щастя дитини» наводить спосіб визначення рівня свідомості, моральної вихованості малюка за визнанням ним типу авторитету:
1. Якщо сприймає силу як єдиний можливий авторитет, то рівень, на жаль, найнищий – примітивний, тваринний
2. Найвища стадія – визнання авторитету інтелекту, духовності, це здатність цінувати найвищі цінності – доброту, людяність, щирість.