Деталі

Перегляди: 49

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ 

«ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯК З НИМ БОРОТИСЯ»

Чи замислювалися ви, батьки, де беруть витоки “комплекс жертви”, або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?

Розкриємо поняття “Булінг”. Визначимо основні риси дитини – жертви булінгу та дитини — “булі”, та дії педагога при виявленні ознак булінгу.

Термін “булінг” - що це таке? У перекладі з англійського він означає хуліганство. Булінг - це багатократний негативний психологічний тиск на людину. Булінг може бути ситуативним (спровокований певною ситуацією і трапляється тільки раз) і систематичним (постійні знущання день у день).

Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск:

• психологічний,
• фізичний.

Діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Хто провокує булінг в дитячому садку?

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

педагог або помічник вихователя:

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

батьки або члени сім’ї:

– б'ють та ображають дитину вдома;

– принижують дитину у присутності інших дітей;

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО?

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

вдома:

– не хоче одягатися вранці;

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;

– не контактує з однолітками у дворі;

– грає наодинці в парку.

в дитячому садку:

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності;

– усамітнюється при будь-якій нагоді;

– часто губить свої іграшки або речі;

– бруднить чи псує одяг;

– грає поламаними іграшками;

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

– не має друзів у групі.

Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У школі це група дітей, в дошкільній установі окремі діти, дуже рідко група дітей. У дитячому садочку при насильстві немає попередньої стадії обдумування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і відчуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.

Як діти вибирають жертву для цькування?

Стати метою цькування дуже легко - досить виділятися чим-небудь серед однолітків. Це можуть бути як зовнішні відмінності, так і поведінкові. Але варто розуміти: можна з дитинства носити окуляри або бути володарем веснянок, але не давати себе в образу. Діти підсвідомо знаходять того, хто не здатний за себе постояти і не учинить опору.

Основні риси дитини, яку легко пригноблювати:

• низька самооцінка;
• сором'язливість, лякливість;
• апатичність, незацікавленість в тому, що відбувається навкруги;
• відсутність хоч би одного близького друга серед однолітків;
• прийняття усього, що відбувається.

У 90 випадків жертва булінгу нікому не розповість про те, що відбувається!

Провокативні жертви булінгу

Звичайно, це не означає, що дитина напрошується сама, ні в якому разі! Але її поведінка настільки відверто різниться з поведінкою однолітків, що часом викликає роздратування і нерозуміння навіть у педагогів:

• діти, які погано піддаються навчанню і сильно відстають від інших;
• підлизи і ябеди;
• сильно залежні від батьків і гіпер опікувані;
• дуже хворіючи діти (через те, що рідка з'являються в компанії, інші діти від них відвикають).

Як зрозуміти, що дитину кривдять?

Якщо це стосується дитячого садочку, то дитина, яку кривдять однолітки, може відверто і не відмовлятися туди йти, але буде рада будь-якій можливості залишитися удома. Після спілкування з однолітками дитина пригнічена і на пропозицію покликати кого-небудь у гості завжди відмовляється або відповідає, що нікого. Можуть траплятися безпричинні істерики і сльози без очевидного приводу.

А як виглядає дитина “булі”, дитина задирака

• діти, що не уміють співчувати;
• гіперактивні, агресивні, фізично перевершуючи своїх однолітків;
• дитина, яка є неформальним лідером компанії або мріє ним стати;
• відчуває вседозволеність в наслідок неправильного виховання або високого соціального статусу батьків.

Спостерігач або союзник “булі”

У питанні дитячої агресії завжди є третя сторона, і провина спостерігача анітрохи не менше провини самого агресора. Чому діти не діють або підключаються до цькування зрозуміти досить просто:

- страх опинитися на місці жертви;

- страх виділитися з натовпу і легко піддаються чужому впливу;

- вважають знущання - розвагами, а жорстокість і грубість — нормою;

- колись були на місці жертви і тепер відіграються.

Роль педагога

У ЗДО вихователь - арбітр. Він стежить за неприпустимою агресією. Чітко розпізнає форми агресії і насильства, привчає дітей справлятися з агресією усередині себе.

Як боротися з булінгом?

Звертайте увагу на поведінку дитини, на чиїй би позиції він не був: нападаючий, спостерігач або жертва - це треба присікти. Проблема булінгу, знищена на ранній стадії, матиме мінімум наслідків для психіки дитини. Якщо ж пустити усе це на самоплив, слід залишиться незгладимий, причому для усіх учасників конфлікту. Якщо дитина агресивна і не бачить іншого способу взаємодії з однолітками або молодшими, окрім як принижувати і бити, у дитини серйозні проблеми, які вона не може сформулювати і обговорити.

Ніколи не відмахуйтеся від скарг дитини, що навіть здаються вам дрібницею. Проігнорувавши її один раз, ви більше ніколи не доб'єтеся відвертості і не дізнаєтеся, коли і за яких обставин все посилилося. Розпочніть виховання лояльності з себе самих.

П а м ' я т а й т е !

Дитина, що стала учасником цькування, якої б позиції вона не дотримувалася при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом!

Якщо у вас залишились питання з данного приводу, якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться будь ласка, до психолога садочка чи керівника закладу дошкільної освіти, де ви можете отримати психологічну консультацію та допомогу.

Деталі

Перегляди: 40

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СІМЇ

       Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім’ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.

         У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами – від простих ( ранкова гімнастика) до складних ( тренування в окремому виді спорту).

         Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім’ї:

-  ранкова гімнастика;

-  ранкова спеціалізована гімнастика;

-   фізкультхвилинка;

-  заняття із загальної фізичної підготовки;

-  самостійні тренувальні заняття;

-  участь у змаганнях;

-  прогулянки ( лижні, велосипедні, пішки);

-  процедури для загартування;

-  туризм;

-  рухливі і спортивні ігри.

           Основним періодом занять батьків дітьми є вік від 2 до 6 – 7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім’ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом – все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.

             Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять

          Тривалість домашнього заняття можна бути різною – залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття.

          Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять – не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м’язових груп.

      Вправи перед вечерею – найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до 6 років – 20-30 хвилин, а з 6-7-річними – 45 хв.

        Після вечері займатися із дітьми фізичним вихованням не рекомендується.

        Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою1? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім’ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.

        Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.

Чим і як займатися? Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються на п’ять основних груп.

        До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.

         До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів ( перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).

        Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими братами і сестрами, або з однолітками.

         До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелітання, перестрибування і розгойдування.

         П’яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

Основні правила безпеки, яких потрібно обов’язково дотримуватися, виховуючи у дитини сміливість.

• Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап’ястя – тільки за передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати дитину за стегна. Під час виконання акробатичних вправ дорослий повинен оберігати хребет малюка від невдалого повороту або удару. Всі захвати повинні ґрунтуватися на досконалішому знанні можливостей Вашої дитини.
• Нову вправу малюк повинен засвоювати в повільному темпі за постійної допомоги дорослого. Тоді з’явиться відчуття впевненості в руках. Темп виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово дитину привчають до самостійного виконання. Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте готові, за потреби, швидко підхопити її.
• Вчіть малюка бути уважним на заняттях, щоб він самостійно піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки доцільно виконувати тільки на м’якій підстилці ( килимку, траві).
• У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози ( нахил, тримання рук вгорі, групування), через 1 – 2 с дитина має повернутися у вихідне положення. Краще кілька разів повторити вправу.
• Тривалий час на руках у дошкільному віці є небезпечним, тому що надмірно навантажує суглоби й увесь плечовий пояс. Краще виконувати неповне висіння – дитина легко спирається на ступні чи коліна. Із тих же міркувань не потрібно спонукати дитину розгойдуватися у висінні ( наприклад, на кільцях).
• Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на якому Ви зможете його дістати. Лише після засвоєння лазіння ( наприклад, по похилій драбині), можна дозволити дитині старше 3-х років самостійно вилазити вище.
• Ніколи не використовуйте для змагань вправи, які можуть спричинити травми. Такі рухи дитина повинна виконувати повільно й зосереджено.
• Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже вигинається в попереку, адже більшість дітей потребує виправлення цієї частини хребта.

         Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син чи дочка зростатимуть здоровими, сильними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.

            А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.     

Деталі

Перегляди: 38

Поради для батьків

Дорогі батьки!
Родина для дитини- це тепле гніздечко, в якому вона почуває себе спокійно і впевнено: вона кохана і захищена.
Але родина – це не завжди тато, мама, дитина.

Настав той час, коли Ви батьки відчуваєте що вашого спілкування з дитиною вже замало. Постає питання, як задовольнити потреби дитини? Шляхів дуже багато. Один з них - це суспільне виховання –дитячий садок. Дитячий садок стає другим домом, вихователь, вихованці групи-другою родиною. Нам, дорослим, варто пам’ятати, що дитина перш завсе людина, яка вступає в новий, цікавий, повний нових вражень і знайомст період свого життя. Тільки від нас, дорослих, залежить наскільки цей період буде для дитини позитивний.

Порада № 1
Ми, батьки, ніколи не повинні забувати, що дитина вчиться робити ті речі, яким ми її навчаємо:
Якщо діти живуть з ворожістю, вони вчаться битися
Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятися
Якщо діти живуть з глузуванням, вони вчаться бути боязливими
Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться розчаруванню
Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться довірі
Якщо дітей вчать ділитися, вони вчаться бути щедрими
Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими
Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути справедливими
Якщо діти живуть у доброті та ввічливості, вони вчаться поважати
Якщо діти живуть у дружелюбності, вони вчаться розуміти, що світ прекрасний

Порада № 2
Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь і дідусів
Крім їжі та одягу мені потрібні душевне тепло, сердечність та Ваша любов
Говоріть до мене серцем і Вашими руками, тому що слова не завжди мені зрозумілі
Не застосовуйте до мене силу. Це привчить мене до думки, що зпозиції сили можна все вирішити. Я швидше відгукнусь, коли мене просто поведуть за собою.
Не давайте зайвих обіцянок, бо Ви не завжди можете її виконати. Я можу втратити довіру до Вас.
Не акцентуйте уваги на моїх «поганих звичках». Це тільки буде надихати мене продовжувати робити те ж саме
Не робіть зауважень у присутності людей. Я більше і краще зрозумію все, коли Ви спокійно поговорите віч-на-віч
Зробіть так, щоб я відчував свою важливість і потрібність, своє місце у планах нашої родини
Зробіть так, щоб я ніколи не боявся втратити Вашу любов
Допоможіть мені зрозуміти різницю між добром і злом, правдою і неправдою
Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть тоді, коли я ще роблю сотні помилок
Не карайте мене за невдачі, сам невдача вже є карою для мене. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене – тільки мої вчинки
 Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також – як і чому. Прошу не робіть всього за мене, бо я тоді виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням
Будьте доброзичливими до мене, щоб я навчився відчувати теж саме до інших
Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експерементую «забагато, задовго, зачасто»
Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо тільки дитина
Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився
Тоді я зможу самостійно приймати рішення в дорослому житті
Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували
Але будьте уважні, щоб Ваша любов не перетворилася в милиці, які будуть заважати мені робити самостійні кроки. Любі мої, я Вас дуже-дуже люблю! Покажіть мені, що Ви мене також.

Деталі

Перегляди: 30

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ

ГРВІ - це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів. Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу - повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Профілактика захворювань:
Заходи профілактики поділяються на специфічні (вакцинація) та неспецифічні – вживання часнику, цибулі, відвару шипшини, смородини, настоянки елеутерококу, аралії, ехінацеї, китайського лимоннику, женьшеню, оксолінової мазі та гомеопатичних засобів.

До неспецифічних засобів профілактики, що спрямовані на зміцнення загальних захисних сил організму, відносяться всі оздоровчі заходи:
фізична культура,
загартування,
перебування на свіжому повітрі,
обмеження впливу шкідливих звичок,
раціональне харчування з достатнім вмістом в їжі вітамінів.

 Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

1. Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де
   можливе велике скупчення людей.
   2. За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті
   (автобуси, тролейбуси, метро тощо).
   3. Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу
   або інших ГРВЗ.
   4. Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте
   спеціальні алкогольновмісні засоби для оброблення та знезараження рук.
   5. Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.
   6. При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою.
   7. Забезпечте дитину такими хустинками.
   8. Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.
   9. Уникайте поцілунків, обійм, рукостискань тощо.
   10. Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.
   11. Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.
   12. Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.
   13. Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітаманізоване харчування з  
   достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та
   фрукти) та фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).
   14. При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся
   самолікуванням — викличте лікаря для обстеження та призначення
   ефективного лікування.
   15. При появі ускладнень захворювання на грип у вас чи вашої дитини не
   зволікайте. Організуйте госпіталізацію з метою отримання кваліфікованої
   допомоги медиків.

На що необхідно звернути увагу:

снують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.

Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м'язовий біль, порушується сон.

Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.

Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.

Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.

Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар.